Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений 50 сесією Генеральної Асамблеї ООН, а в Україні також і День ветерана.

   Україна, як повноправний член ООН, підтримала ініціативу міжнародного співтовариства і з 1991 року щорічно відзначає цей день. Рішення про щорічне відзначення в Україні Міжнародного дня громадян похилого віку та створення належних умов соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян затверджено урядовою постановою.

    Цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь.

   В останні десятиліття населення планети почало стрімко старіти. Хвиля народжуваності мала піднесення у 50-х роках минулого століття. Далі настав її різкий спад, особливо у високорозвинених країнах. Причини цього процесу різноманітні й неоднозначні. Зокрема, бурхливий технологічний прогрес, зміна соціальної ролі жінок, які віддають перевагу діловій активності та інші.

   За міжнародною класифікацією, особою похилого віку вважається той, хто досяг 65 років. Таких у світі нині - понад 629 мільйонів, тобто майже кожна десята людина на Землі. До 2050 року число їх у багатьох розвинених країнах збільшиться вдвічі, а загальна кількість складе 2 мільярди осіб.

   Демографічна ситуація, при якій населення планети старіє швидше, ніж молодіє, турбує міжнародну спільноту. ООН неодноразово розглядала цю проблему. Щоб тримати її під постійною увагою, Генеральна Асамблея ООН 14 грудня 1990 року постановила відзначати 1-го жовтня Міжнародний день осіб похилого віку.

   У цей день світ говорить про проведені активні дії щодо захисту інтересів людей похилого віку, створення для них прийнятних умов життя, про невирішене у цій сфері.

   Надто важливою, на думку ООН, є потреба більш активного використання виробничого і творчого потенціалу тих, кому за 60. Завдяки цьому суспільство дає можливість особам пенсійного віку подолати складну психологічну межу старості, поставитися до неї як до особливого періоду життя, бути корисними і потрібними. Окрім того, працюючі пенсіонери, як платники податків, зменшують тягар соціальних витрат, що через низьку народжуваність все важчає на плечах молодших поколінь.

   Ми мало замислюємося над тим, хто ж такі „особи похилого віку”, чим маємо завдячувати їм. Передусім, це люди, які піднялися на найвищі вершини життя, з яких воно бачиться більш реальним, без оман.

Їхнє найбільше багатство - досвід, знання, вміння, мудрість. Зважимо й на те, що нинішні особи похилого віку є останніми носіями класичної культури межі ХІХ-ХХ століть, того „золотого віку”, в якому над усе були честь, вихованість, пристойність, точність поведінки, толерантність. Це ті духовні якості, завдяки яким вони гідно пройшли крізь всі жахи тоталітаризму, репресій і війн.

   Але найголовніше, що це покоління тих, хто на фронті чи в тилу, вистояли і зробили найбільший внесок у розгром гітлерівського фашизму – „коричневої чуми”, що хотіла винищити усі неарійські народи, у тому числі і український. Цього не маємо забувати.

   В нашій школі також же традицією стало 1 жовтня вшановувати  людей похилого віку, ветеранів праці та Великої Вітчизняної війни. Для них у школі організовується святковий  концерт, під час якого запрошені гості розповідають про свою долю та про свої здобутки. Члени волонтерського загону відвідують стареньких жителів села, щоб допомогти виконати  роботи, які тим уже не під силу.

Дорогі учні, батьки, жителі села Червоний Кут! Шануймо ветеранів та людей похилого віку хоча б за те, що вони відвоювали для нас свободу і подарували нам життя!