Профілактика агресивності та
жорстокості серед неповнолітніх і молоді
Перебудова нашого суспільства, пов’язана з переходом на ринкові відносини,
призвела не лише до економічних та політичних змін, а й до змін моральних норм,
поведінки людей, а особливо молодого покоління. Шкільні психологи, батьки,
педагоги відрізняють; у дітей та підлітків зростає асоціальна спрямованість
поведінки. Вони стали вразливішими та агресивнішими. Агресивні тенденції стали
характернішими навіть для поведінки дітей дошкільного та молодшого шкільного
віку.
Тому однією
з актуальних проблем, яка постає сьогодні перед психологами та педагогами, є
проблема агресивності дітей.
Психологи-дослідники дедалі більше уваги
приділяють вивченню самого феномена агресії, агресивних проявів і тенденції
поведінки, питань профілактики агресивності.
Що ж таке агресивність? Термін "агресія ” чимало визначень. Учені психологи й
досі дискутують з приводу термінологічного визначення агресивності.
Агресія- це фізична чи вербальна
поведінка, пов’язана з необхідністю (бажанням) завдати шкоди будь-кому. Існує
два види агресії: ворожа (агресія, збудником якої є злість; це
агресія-самоціль) та інструментальна ( агресія , яка є засобом досягнення
якої-небудь мети).
Тисячі видатних дослідників у галузі психології,
психіатрії, юриспруденції вже давно зробили наукові висновки, в основі яких не
тільки твереза логіка, але й наукові дослідження, підтверджені конкретними
прикладами: телебачення, комп’ютерні ігри можуть бути джерелом деструктивної,
антигромадської поведінки. Вони можуть призводити до спалаху
необгрунтованої агресії, викликати залежність подібну до наркотичної, а в тих
або інших життєвих ситуаціях стати конкретним прикладом застосування
жорстокості й насильства.
Військовий експерт із психології вбивств Дейв
Гросмак зауважив: "Коли дитина, граючись, убиває , вона переживає такі ж
відчуття й такий вплив на психіку, як солдат або офіцер у бойових умовах”. Його думка не безпідставна, якщо враховувати той факт, що багато сучасних
військових тренажерів для навчанню керуванню технікою, веденню бойових
операцій, звільненню заручників-майже такі самі рольові комп’ютерні ігри, в які
грають наші підлітки. Діти, які часто зустрічаються з жорстокістю в іграх,
ймовірно розглядатимуть насильство як ефективний спосіб вирішення конфліктів, а
агресивну поведінку вважатимуть прийнятою. Насильство в іграх веде до
сприйняття, світу як місця, де панує зло й жорстокість. Крім того, зростає
страх стати жертвою насильства, і в результаті стверджується психологія
самозахисту й недовіри до навколишнього світу. Крім того в останні роки світова
медицина фіксує й нову проблему, так званий синдром відео ігрової епілепсії
(СВЕ) симптомами якого є головні болі, тривалі спазми мускулатури обличчя,
порушення зору , а також характерні для епілепсії підозрілість,
ворожо-агресивне ставлення до близьких, запальність.
Науково доведені приклади негативного впливу на
психіку дитини, а також трагічні події змусили таких високорозвинених
демократичних країн, як США, Японія, Великобританія, країн Євросоюзу прийняти
нормативні акти, які регламентують поширення програм телебачення, комп’ютерних
ігор шляхом експертної оцінки й присвоєння відповідного їхньому змісту вікового
обмеження.
Проблема "дитячої агресивності” тривалий час була
забороненою, тому потрібних досліджень і вітчизняній психології майже немає, а
ті публікації на цю тему які друкуються є оглядом зарубіжних досліджень.
На превеликий жаль і наша традиційна школа обділяє
турботою саме тих дітей, які найперше її потребують. Це, як правило, агресивні
діти, які постійно зустрічаються із проявами неповаги чи брутальності по
відношенню до себе в сім’ї. це діти зі складною долею, педагогічно заборонені,
необхідно фізично та розумово відсталі. Саме таких
дітей найбільше потрібна увага, турбота про їхнє емоційне здоров’я.
Психологічна служба нашої школи разом з пед.
колективом, ведучи спостереження за різними віковими категоріями учнів та
їхніми сім’ями, виясняючи умови проживання, співпрацюючи з органами місцевої
влади першочерговим завданням ставить виявлення дітей батьків з деструктивною
агресивною поведінкою.
Вся наступна робота з цією "групою ризику” це
профілактика по виясненню, розумінню та розпізнаванню своїх агресивних
імпульсів, мотивів агресії і корекція зняття негативних емоцій, способами
розрядки власного гніву й агресивності, уміння керувати ними й направляти в
бажане русло.
Для зниження внутрішньоособистісних суперечностей,
емоційного напруження та розвитку навичок релаксації у школі створено "Зимовий
сад”, "Ігрова кімната” з двома діючими фонтанами та співом птахів де учні на
перервах мають змогу зняти негативні емоції, розслабитися.
На годинах
спілкування, батьківських зборах, з вчителями проводяться елементи тренінгу по
подолання агресивної поведінки з використанням наступних вправ:
1. Вправа "Моя агресивна поведінка”
2. Вправа "від реагування негативних емоцій”
3. Вправа "Мотиви агресивної поведінки” П І "Техніки вікової корекції стр.
122-124.”
4. Навчання способом внутрішнього самоконтролю.
5. Пошук альтернатив поведінки (подумай про різні варіанти розв’язання
конфліктів та складних ситуацій)
6. Передбачення результатів поведінки- ( подумай про наслідки негативні та
позитивні – до чого це призведе, хто виграє, хто програє)
У всіх
класах для учнів проведено годину спілкування та батьківські збори на тему:
"Вплив інформаційно-комунікативних технологій на свідомість дітей та дорослих”
З діагностичною метою в початкових классах проводиться проективний малюнок "Моя
сім’я” Де аналіз малюнку є не тільки засобом діагностики, але одночасно й
засобом корекції, оскільки допомагає дитині краще зрозуміти свій внутрішній
світ, розібратися в своїх переживаннях. На уроках образотворчого мистецтва в
учнів розвивається почуття внутрішнього контролю і порядку. Малювання допомагає
послабленню збудженості, розвитку зосереджуваності, довільності емоційно
розгальмованих дітей.