«О рідна мово, житимеш віки…»

Літературно-музична композиція

Звучить пісня про Україну.

На сцену виходять ведучі

Ведучий1.

Зі святом вас, шанувальники рідного слова! Розпочинаємо літературно-музичну композицію «О рідна мово, житимеш віки…» Сьогодні – 9 листопада, а саме 9 листопада 1997 року в нашій країні було запроваджено свято української писемності та мови, бо цього ж тижня православна церква вшановує пам'ять святого преподобного Нестора-літописця.

Ведучий2.

Нестор народився в Києві. В 17-річному віці став послушником Печерської обителі, згодом був удостоєний дияконського сану. У 1110 році взявся за написання літописного звіту під назвою Повість минулих літ». Ця пам'ятка була й залишається найвидатнішою пам'яткою писемної слов'янської культури. Тому преподобного Нестора-літописця можна по праву вважати не лише батьком вітчизняної історії, а й вітчизняної словесності.

Ведучий1.

   Як довго ждали ми своєї волі слова,

   І ось воно співа, бринить,

   Бринить, співає наша мова,

   Чарує, тішить і п'янить….

   Але ж знову оглянімось назад , у минуле…

Ведучий2.

   Діамант дорогий на дорозі лежав,-

   І ніхто не пізнав діаманта того.

   Йшли багато людей і топтали його…

Ведучий1.

    Та Котляревський у щасливий час

    Вкраїнським словом розпочав співати,

    І спів той виглядав на жарт не раз,

    Та був у нім завдаток сил багатий,

    І огник, ним засвічений, не згас,

    А розігрівсь , щоб всіх нас огрівати.

Ведучий2

І.Котляревському вдалося добитися визнання української мови як літературної. Саме своєю «Енеїдою» він довів, що українське слово не лише для хатнього вжитку, а й для створення прекрасного: воно може змусити плакати і сміятися.

Ведучий1.

Батьком української літературної мови вважаємо Т.Шевченка. Уперше у творах Шевченка українська мова забриніла з великою силою. Великий Кобзар на сторожі людської гідності, честі поставив слово:

                                                   Не дуріте самі себе,

                                                   Учітесь, читайте,

                                                    І чужому научайтесь

                                                    І свого не цурайтесь.

                                                    Бо хто матір забуває,

                                                     Того Бог карає,

                                                    Того діти цураються,

                                                     В хату не пускають.

Ведучий2

Мова – це неоціненний Божественний дар, який дано людині. Наша рідна українська мова за милозвучністю визнана дослідниками другою (після італійської) серед європейських мов.

1.Найвірніша з друзів – мова рідна, мила,

 Наша в ній надія, в ній і наша сила.

 Слався, величайся, зіркою гори,

 Українська мово, серед дітвори!

2. Усе своє звучання має,

  Все-все одягнуте в слова!

  У рідній мові все співає:

  Пісок, і камінь, і трава.

3. І нас єднає рідна мова

 Всіх, хто живе у цім краю.

 Вона прекрасна, світанкова,

 Я в ній свою наснагу п'ю.

4. Бо наша рідна мова-мати,

 Снагу і силу нам дає.

 Нам стежку в світ дано топтати,

 Поки в нас рідна мова є!

5. Як знехтуємо рідне слово,

 Земля цього нам не простить.

 Тож линь над світом, рідна мово!

 Тобі в віках судилось жить!

6. Цвіти і сійся , рідне слово,

 У серці щирому звучи!

 Моя чарівна, рідна мово,

Лети над світом, не мовчи!

Ведучий2.

Звучить рідне слово скрізь і всюди, а особливо чарівно виливається воно в українській пісні.

Звучить пісня.

Ведучий1.

Рідне слово… Воно бринить , хвилює душу, воно є важливим засобом виховання людини. В. Сухомлинський казав, що мова є складовою духовної культури дитини і її культури мови зокрема. Багата мова - висока моральна культура. Кожен мовець повинен прагнути до того, аби його мова стала досконалою, зрозумілою всім. Тобто він має оволодіти культурою мови. Спілкування між людьми реалізовується відповідно до норм і правил. Давайте пригадаємо їх.

Кілька правил мовного етикету від п'ятикласників

1.      Намагайся говорити правильно, літературною мовою.

2.      Не засмічуй рідну мову мовними бур'янами.

3.      Добирай слова, що найточніше відповідають думці.

4.      Помітивши помилку у своїй мові, не соромся, виправ її.

5.      Де б ти не був, хай завжди твоїми добрими друзями стануть слова»добрий день», «дякую», «даруйте», «до побачення».

6.      До всіх незнайомих і старших звертайтесь на «Ви».

7.      Будь завжди ввічливим і доброзичливим, поважай співрозмовника.

Ведучий2.

А як же наша мова може обійтися без жартів. Вашій увазі пропонується гумореска Павла Глазового «У трамваї».

У трамваї повно.

-Что  ви за народ?

Впереді слободо, проході вперод!

Ти чево, чувішка, прьося на носок?

Обалдела, что лі? В головє п’єсок?

Нікакіх понятій об культуре нет.

Убєрі свій лікоть, он же как шкілєт.

Дама в полосатом, топай веселєй!

Трудно протолкаться, как срєді джунглів.

 Ти, піжон у шляпє, глазом нє косі!

 Здєсь тебе не вдобно? Єздяй у таксі.

Да протрі глядєлкі, коріш дорогой!

Ти же мнє на тухлю лізеш сапо гой.

Что ти строїш хаханькі, будто нє причом?

Я же тібя спрашую руським язиком!

Так бува в трамваї здоровань гука.

А у нього мова, чуєте, яка?

І, либонь, гадає лобуряка той,

Що російську знає, як той Лев Толстой.

Ведучий1.

Отож, потрібно знати рідну мову, досконало вміти спілкуватися нею, уникати суржика та інших мовних помилок. Наша мова – це ніби наше обличчя, недарма кажуть: Заговори, і я побачу хто ти!»

1.Миліша нам ти над усі скарби,

 О рідна мово, сяй, рости, цвіти!

 В тобі заховано казковії світи,

 А нам їх відкривати й берегти!

2. Могутня силою і вродою чарівна,

 О рідна мово, житимеш віки!

Віки пройдеш  - незламна і нетлінна,

А ми тебе клянемось берегти!

3. Мільйони в тебе слів, мільйони значень різних…

 О скільки зосереджено і мудрості, й краси!

 Віки тебе терзали сили люті, грізні,

 Але зламати так і не змогли!

4. Молитись ,і радіти, і журитись,

Осонцений стрічати день погідний,

Вітати світ, боротися, любити…

А все це – мова наша рідна!..

5. Українська рідна мова

Мелодійна, світанкова.

Ти від серця йдеш до серця

І дзвениш, як те джерельце.

Щира, світла і казкова,

Ніжна-ніжна, пелюсткова.

Ти багата і барвиста,

І дзвінка, іпромениста.

І буденна, і святкова,

Мово наша, калинова!

І свята, і найрідніша,

І для слуху наймиліша!

У тобі ясне світання,

Є любов, а є кохання.

Ти така ясна, чудова,

Мово наша веселкова!

У тобі глибінь кринична,

Ти близька для нас і звична.

І весела, і завзята,

Ти дотепна і крилата.

Лагідна і терпелива,

 То сумна, то жартівлива!

Іскрометна і лірична,

І пісенна й поетична.

Дорога, а ще – пречиста,

То звичайна, то врочиста!

Ти цікава й щедра мова,

І відкрита й загадкова.

І повільна й блискавична,

І звичайна й фантастична.

І щаслива і нещасна,

Історична і сучасна.

Ділова, і виробнича,

 І відверта, й таємнича.

І тому не випадково

Є в тобі потрібне слово,

На всі випадки життя

І на кожне почуття!

Ведучий2.

Зі слова народилася пісня. Існує легенда, за якою Господь Бог наділив дівчину Україну неоціненним даром, що прославляє її на весь світ –піснею. Тож взяла Україна дарунок, поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ. Недарма кажуть, що «без пісні ми б безкрилими були» і що саме нею ми «відгонимо тривоги». Отож, лунай , українська пісне.

Звучить пісня.

Ведучий1.

Дорогі друзі! До вас наше слово. Саме до вас! Тільки від порога рідної мови ви можете виходити на широкі магістралі світу. Захистіть рідне слово, пригорніть до серця, наповніть ним своє життя. Щасливої вам долі!

 Свято наше закінчено.