18 лютого 2015 року назавжди стало трагічною сторінкою історії нашої школи та нашого села Червоний Кут. Рівно рік назад під містечком Дебальцеве загинув наш учень, односелець, наш Герой - Гриценко Василь Миколайович. Він був старанним учнем, вірним товаришем, мужнім чоловіком, добрим батьком, люблячим сином. Завжди вражав своєю правдивістю. Василь Миколайович у серпні 2014 року був мобілізований Святошинським військоматом до Збройних Сил України. Був впевнений, що якщо держава покликала його, значить так потрібно. Він брав участь у боях за містечко Щастя, приймав участь в утриманні позиції на 34-му блокпосту на Луганщині. В лютому 2015 року визвався добровольцем для перевезення поранених у зону бойових дій в Дебальцеве. Під час виконання одного із завдань, коли Василь Гриценко вивозив з міста на МАЗі поранених, автомобіль було підбито. У тому пекельному шквалі вогню, здавалось, змішалось небо з землею. Загиблих солдатів розшукували вже згодом, коли було відкинуто пекельний рубіж. Тому Василя довго вважали зниклим безвісти. А, потім, щоб довести, що знайдене тіло-його, знадобилось декілька ДНК-експертиз. Вчора, 18 лютого 2016 року, весь шкільний колектив поминав річницю з того трагічного дня. На Дні пам'яті Героя були присутні: мати - Марія Степанівна та рідна сестра-Ірина Миколаївна. Рідні не можуть до кінця повірити , що Василя вже немає в живих, не говорять про нього в минулому. Вони принесли орден Мужності, яким посмертно було нагороджено Василя Миколайовича Гриценка. Весь шкільний колектив висловлював слова вдячності матері за сина-героя та свої співчуття. Спи спокійно Герою! Ми завжди пам'ятатимемо твій подвиг в ім'я життя!