Щорічно 24 березня в усьому світі проводиться День боротьби з туберкульозом.

Саме цього дня в 1882-му році в Берліні доктор Роберт Кох оголосив про відкриття цієї страшної хвороби, яка до цих пір загрожує кожному з нас.

Туберкульоз – одне з найдавніших інфекційних захворювань. Це хронічне інфекційне захворювання характеризується утворенням в органах специфічних запальних змін. Туберкульоз вражає практично всі органи і системи організму. Але найбільш частою локалізацією туберкульозу є органи дихання.

Збудником туберкульозу є мікобактерії туберкульозу. Джерелом зараження є хворі люди або домашні тварини. Основне джерело зараження – хвора людина. Найчастіше туберкульоз поширюється повітряно-крапельним шляхом (через легені дорослої людини за добу проходить близько 15 кубометрів повітря). При кашлі, чханні, розмові хворого на туберкульоз в повітря, на підлогу і стіни кімнати, предмети побуту, потрапляють дрібні крапельки мокротиння й слини. Мікроби після висихання мокроти довго залишаються життєздатними, особливо в слабоосвещенних місцях, навіть у висохлої мокроті і на різних предметах вони виживають до шести-восьми місяців. Це обумовлює можливість контактно-побутовий передачі через посуд, білизна, книги.

Порівняно із СНІДом чи деякими іншими небезпечними хворобами туберкульоз має ту особливість, що ймовірність заразитися туберкульозом набагато більша, аніж іншими інфекціями, бо туберкульоз – це повітряно-крапельна і повітряно-пилова інфекція. Достатньо побувати із заразним хворим у будь-якому транспорті (трамваї, літаку тощо), щоб заразитися.

Як заражаються туберкульозом? Щоб заразитися і захворіти на туберкульоз має бути 3 компоненти епідемічного процесу:

1) джерело або резервуар туберкульозної інфекції;

2) механізм передачі туберкульозної інфекції;

3) сприйнятливість організму людини чи тварини до туберкульозної інфекції.

1. Джерелом або резервуаром туберкульозної інфекції може бути хвора людина, більше 55видів сільськогосподарських тварин, птахів, риб, а також заражені мікобактеріями продуктитваринного і рослинного походження, ґрунт, органічні й неорганічні речовини, в яких живуть,розмножуються чи зберігаються збудники туберкульозу.

Туберкульоз від хворого поширюється повітряно-крапельним (при кашлі, чханні, розмові) тапиловим способом (засохлі крапельки мокротиння перетворюються в інфікований пил, який є напідлозі, предметах, в повітрі).

Збудник туберкульозу. Є більше 120 видів мікобактерій. Найнебезпечнішими є зокрема такі. Мікобактерії туберкульозу людського виду, до яких сприйнятливі людина, мавпи й деякі інші види тварин.

2. Механізм передачі туберкульозної інфекції – це друга компонента епідемічного процесу, це, по суті, шляхи і способи зараження. Слід зазначити, що те місце, де відбувається первинний контакт організму з мікробом, називають вхідними воротами інфекції.

3. Сприйнятливість організму людини чи тварини до туберкульозної інфекції – це третя складова епідемічного процесу. Туберкульоз не є високо заразним захворюванням. При тривалому контакті з бактеріовиділювачем інфікується 25,0 – 50,0 % людей. Тільки 5,0 – 15,0 % інфікованих занедужують на туберкульоз, інші виробляють нестерильний імунітет і залишаються здоровими.

Діагностика туберкульозу. Ті інфіковані мікобактеріями, у яких імунітет не спрацьовує, захворюють на туберкульоз. Симптомів туберкульозу, які були б притаманні лише цій недузі немає. Однак, кожний лікар і кожний громадянин повинен знати, що при туберкульозі легень можуть бути такі ознаки: 1) кашель протягом 3 тижнів і більше; 2) зниження маси тіла (схуднення); 3) слабість, втомлюваність; 4) субфебрилітет (підвищення температури тіла до 37,2 – 37,5°С або лихоманка (підвищення температури до високих цифр – 38,0–39,0°С з ознобом); 5) потіння вночі; 6) біль в грудній клітці; 7) задишка; 8) погіршення апетиту; 9) кровохаркання.

При позалегеневому туберкульозі найчастіше можливі такі симптоми із вже перерахованих: 1) зниження маси тіла; 2) субфебрилітет або лихоманка; 3) потіння вночі. Окрім того, можливі й такі ознаки залежно від ураженого органу, наприклад: 1) біль, припухлість шкіри, нориці при ураженні лімфатичних вузлів, суглобів; 2) головний біль, температура, сонливість, напруження потиличних м’язів при туберкульозному менінгіті та ураженні центральної нервової системи; 3) непліддя, білі, болісні менструації при туберкульозі жіночих статевих органів; 4) болі в попереку, часте сечовипускання при туберкульозі сечових органів. При інших локалізаціях туберкульозу можливі й інші симптоми.

Попередження туберкульозу серед населення. Кожна людина повинна пам’ятати, що зараження туберкульозом найчастіше відбувається під час спілкування з хворою людиною при вдиханні мікобактерій туберкульозу з дрібними краплями мокротиння та слини, а також при вживанні продуктів від хворої на туберкульоз худоби, риби, птиці. Зараження може відбуватися тоді, коли мікобактерії туберкульозу потрапляють в організм з пилом, через предмети вжитку, посуд, постіль, папери, недопалки від хворого на туберкульоз. Туберкульоз розвивається тоді, коли у людини знижений імунітет внаслідок тривалого стресу, депресії, виразкової хвороби, цукрового діабету, захворювань щитовидної залози, недостатнього харчування, поганих житлових умов, виснажливої праці тощо.

Тому профілактика туберкульозу має бути така:

1. Уникати прямих контактів з хворими на туберкульоз людьми і тваринами, бездомними тваринами;

2. Не докурювати цигарки після нікого з курців, а якщо вже є така необхідність, то слід докурювати через мундштук;

3. Користуватися особистими предметами гігієни;

4. Вести здоровий спосіб життя: регулярно відпочивати, виконувати фізичні вправи, не палити, не вживати алкоголю, наркотиків;

5. Докласти зусиль, щоб їжа кожної людини була поживною, багатою на вітаміни, білки, жири і вуглеводи, мінеральні речовини для підвищення імунітету;

6. Не купувати продукти на стихійних ринках, бо вони можуть бути заражені мікобактеріями туберкульозу;

7. Регулярно провітрювати житло, не допускати накопичення пилу в приміщенні;

8. Оберігати себе від ВІЛ-інфекції, уникати випадкових статевих стосунків, користуватися презервативом.

Профілактика туберкульозу у членів сім’ї, у якій виявили хворого на на цю недугу:

1. Хворий-бактеріовиділювач є заразний і повинен бути ізольований (в стаціонарі, окремій кімнаті);

2. Слід ізолювати всіх дітей від хворого;

3. У помешканні санітарно-епідеміологічна станція повинна провести дезинфекцію: дезінфекційними розчинами (хлорамін, хлорантоїн). Посуд треба протягом 30 хв. кип’ятити в 2 % соди або 2 % розчині хлорного вапна (20 г хлорного вапна + 1 л води);

4. Слід обстежити на туберкульоз всіх членів родини;

5. Хворий повинен:

– дотримуватися елементарних правил гігієни;

– користуватися окремим посудом, ретельно мити його, а після миття облити окропом;

– користуватися окремим рушником, мати окрему кімнату, ліжко; Якщо у хворого немає окремої кімнати, то його ліжко відгородити ширмою;

– виварювати рушники і білизну хворого;

– хворий не повинен плювати на підлогу (бо мікобактерії туберкульозу є в слині та мокротинні);

– плювати слід тільки в плювальницю (на дно плювальниці треба налити 3–5 мл 5% хлораміну);

– виділене харкотиння не можна виливати у каналізацію, а прокип’ятити протягом 15 хв. у 2 % розчині соди, або спалити на вогні;

– кімнату, де мешкає хворий не можна обклеювати шпалерами, а двічі на рік білити стіни і стелю гашеним вапном з додаванням 20 % розчину формаліну або пофарбувати олійною фарбою, щоб потім мити щіткою з милом.

– житло і кімнату хворого щоденно прибирати вологою ганчіркою з милом або содою;

– відчиняти квартирку в будь-яку пору року, а взимку якомога довше;

– температура в кімнаті має бути нижчою за 16–18 ° С; влітку спати на відкритому повітрі;

Отже, туберкульоз – це інфекційна, соціально небезпечна хвороба, яка викликаєтьсямікобактеріями туберкульозу, перебігає з періодичними загостреннями, рецидивами та ремісіями,може вражати всіх людей, але найчастіше найбідніші, соціально дезадаптовані верстви населення(біженці, мігранти, особи, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи, особи безпостійного місця проживання, алкоголіки, наркомани тощо), спричиняє високу тимчасову та стійкувтрату працездатності, вимагає тривалого (від 6–8 міс. і більше, інколи все життя) комплексноголікування та реабілітації хворих. Краще остерігатися туберкульозу, аніж лікувати його. Чим раніше виявлений хворих на туберкульоз, тим ефективніше його лікування. Будьте пильні! Дорослі, навчайте дітей особистої гігієни і попередження туберкульозу, не забувайте 1 раз у рік завести дитину у прищеплювальний кабінет своєї поліклініки, щоб зробити пробу Манту. Дітям 7-ми і 14-річного віку треба зробити ревакцинацію вакциною БЦЖ, якщо у них негативна проба Манту. Не забувайте самі 1 раз у 2 роки зробити флюорографію грудної клітки. Пам’ятайте, ваше здоров’я – у ваших руках!

Взято із  сайту:  http://insight.org.ua/