2 жовтня  2015 року  рідні, близькі, побратими  та  всі жителі села Червоний Кут  провели в останню путь Героя-захисника нашої рідної України , ГРИЦЕНКА ВАСИЛЯ МИКОЛАЙОВИЧА.

       Народився Василь Миколайович 2 червня 1975 року в селі Червоний кут у багатодітній сім’ї. Закінчив місцеву школу. Служив у прикордонних військах на Львівщині. Потім  займався підприємницькою діяльністю і допомагав рідним.

           У серпні 2014 року був мобілізований Святошинським військоматом до Збройних Сил України і попри хвилювання рідних пішов служити в зону АТО, бо  був упевнений, якщо держава покликала його, значить так потрібно, адже хто тоді має її захистити, хто має стати на захист своїх родин, як не кожен за велінням совісті. Василь Миколайович  завжди був відповідальним, добрим, щирим. Він вражав своєю правдивістю, чітко виконував військові завдання і вмів підняти мужній дух своїх бійців, йому можна було без сумнівів довіряти.  Так говорили про  Василя Гриценка його бойові побратими, котрі приїхали на останнє прощання з бійцем.

    Наш земляк,  Василь Гриценко, брав участь у боях за містечко Щастя, приймав  участь в утриманні позиції на 34-му блок –посту на Луганщині.  А в лютому 2014 року визвався добровольцем для перевезення у зону бойових дій в Дебальцевому.  Під час виконання одного з завдань Василь Гриценко вивозив з міста на МАЗІ поранених.  Командир 5-ї роти Орест Юзвенко, розповів, що машину, в якій був Василь, підбили з гранатомета.  Водія автомобіля викинуло за кілька метрів і його змогли потім вивести з тяжкими пораненнями, а інші бійці загинули. Загиблих солдатів розшукували вже згодом, коли було відкинуто пекельний рубіж. Тому Василя  Гриценка довго вважали зниклим безвісті.  А потім, щоб довести, що знайдене тіло-його,знадобилось кілька ДНК-експертиз.

Рідні до сих пір не можуть повірити, що Василя вже немає  в живих.

ВІЧНА ТОБІ ПАМ’ЯТЬ, СЛАВА І  ШАНА  ВІД  УСІХ ЖИТЕЛІВ НАШОЇ УКРАЇНИ!