З 18.11.2013р. по 22.11.2013р. проводився тиждень Пам’яті жертв голодоморів. В Червонокутській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 пройшли виховні години «Ми пам’ятаємо і сумуємо». Діти  притихши сиділи  і слухали вчителя, який розповідав про муки голоду, якого зазнали їхні пращури в роки голодоморів. 22 листопада пройшла  тематична лінійка під гаслом  «Вічна пам'ять замореним голодом». На лінійці була запалена свічка пам’яті. Учениця 10 класу Хоменко Альона читала вірш «Голодомор», який написав Д.Білоус.

     Пішла з життя надія нації, її майбутнє. Пішли ті, хто мав би донести до майбутніх поколінь гени розуму, здоров’я, гени людяності і милосердя, гени всіх людських чеснот і талантів… Із життя пішли діти. Обірвався живий ланцюг поколінь. Нашому народу було завдано жорстокого удару. Пішли з життя квіти нації – діти.

       Про це не можна було говорити. Голод замовчувався, і за його прилюдне згадування карали. Понад 60 років люди мовчали. Мовчали та не забували. Голодомор в Україні був справжнім лихом. Вмирали дорослі, старі, діти. Дорослі розуміли, що це голод, що в сім’ї забрали все, що було їстівного. Діти …не розуміли.

Голодомор  1932-1933 рр. винищив або покалічив ціле покоління селянських дітей,, особливо в Україні. Не стало тих, які могли б стати поетами, художниками, хліборобами, лікарями і не стали ними. Доля голодних дітей найбільше приголомшує. Зникла з лиця землі ціла генерація. Наслідки цього відчуваються і сьогодні.

   Людське життя – це найсокровенніший  Дар Божий. Воно дорожче за всі цінності, земні і небесні. Кожне життя має зберегтися в пам’яті поколінь. Ми – люди і мусимо про це пам’ятати. Любімо один одного. Любімо всім серцем і всією душею, щоб наша земля не стала для нас могилою, не зазнала більше такого великого горя.