Вчора  у нашій  школі  відзначали день народження Лесі Українки.

    Було  проведено виховні години, святкові заходи, присвячені Лесі Українці.

     Поетичний хист Лесі Українки формувався і зміцнювався не лише на величній духовності й героїчній історії свого народу, а й творчому засвоєнні найкращих надбань світової літератури і мистецтва, чому значною мірою сприяли родинні обставини та те інтелігентне оточення, в якому вона перебувала і виховувалася.
     Окрім рідної української, вона вільно володіла мовами: німецькою, французькою, латинською, давньогрецькою, італійською, англійською, іспанською, російською, польською, болгарською, вільно читала твори чеських і словацьких письменників.

 Леся Українка належить до тих небагатьох митців українського художнього слова, які своєю творчістю і діяльністю були міцно пов'язані з світовим літературним процесом, світовою культурою, залишаючись одночасно оригінальними і самобутніми національними письменниками, які живуть думкою одною із своїм народом, співпереживають, закликають до боротьби, борються.

   Леся Українка у поезії передає через образ досвітніх огнів надію на визволення, віру у світле майбуття. Досвітні вогні символізують пробудження робочих людей, які, освітлюючи ніч царського самодержавства вогнем революційних виступів, зможуть розсіяти досвітню млу.

ДОСВІТНІ ВОГНІ

Ніч  темна  людей  всіх  потомлених  скрила  
Під  чорні,  широкії  крила  
Погасли  вечірні  огні.  
Усі  спочивають  у  сні.  
Всіх  владарка  ніч  покорила.  

Хто  спить,  хто  не  спить,  —  покорись  темній  силі!  
Щасливий,  хто  сни  має  милі!  
Від  мене  сон  милий  тіка…  
Навколо  темнота  тяжка,  
Навколо  все  спить,  як  в  могилі.  

Привиддя  лихі  мені  душу  гнітили,  
Повстати  ж  не  мала  я  сили…  
Зненацька  проміння  ясне  
Од  сну  пробудило  мене,  —  
Досвітні  вогні  засвітили!  

Досвітні  огні  переможні,  урочі,  
Прорізали  темряву  ночі,  
Ще  сонячні  промені  сплять,  —  
Досвітні  огні  вже  горять.  
То  світять  їх  люди  робочі.  

Вставай,  хто  живий,  в  кого  думка  повстала!  
Година  для  праці  настала!  
Не  бійся  досвітньої  мли,  —  
Досвітній  огонь  запали,  
Коли  ще  зоря  не  заграла.  

(1892)